Інформаційна відкритість

Першою писемною згадкою про школу в селі Борщівка є коротенький запис в книзі, яку склав секретар Волинського Єпархіального Архієрея , священик Микола Переверзєв « Историческое описание церквей и приходов Волынской епархии 1912».Там сказано, що в селі Борщівка існує приходська школа. За часів, коли територія нашого села входила до складу Польщі (1921- 1939 роки), школа знаходилася на подвір’ї Алексійчука Михайла Петровича ( на даний час вона не збереглася ). Житель села Пінчук Іван здавав під школу приміщення свого будинку (за відповідну плату). При записі дитини до школи вносилася відповідна сума грошей. Навчання велося польською мовою. Викладалися предмети: українська мова, російська мова, природознавство. Навчальний процес здійснювала одна вчителька Варвара Пендєльова, полячка. Згодом навчання проводилося в хатині Цимбалюка Григорія. В одній половині жив господар хати, а в іншій відбувався навчальний процес, але недовгий час. Поляк, на прізвище Лєбєдь, збудував школу, де зараз знаходиться ФАП. Приміщення здавалося ним в оренду за відповідну плату. В школу ходили переважно хлопці. Писали в той час вапняком на дощечках. З 1939 року наша місцевість була приєднана до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки, яка стала ще однією складовою Радянського Союзу. В «Річних звітах колгоспників за період з 17.09.1939 по 30.06.1940» є ще одна згадка про школу в селі Борщівка. Там говориться, що в селі існувала початкова школа, навчання велося українською мовою, матеріал викладало два вчителі. Навчання проводилося 6 днів, навчалося 136 учнів. Класів було п’ять, один підготовчий. Викладалися предмети: українська мова та література, математика, природознавство, історія. Для позакласного читання в бібліотеці знаходилося три книги. «Лєбєдєва школа» була спалена німцями під час Великої Вітчизняної війни. У післявоєнний час, під час створення Рівненського військового полігону, жителі сіл, яких примусово заставляли виселятися з помешкань, не мали змоги перевезти свої будинки і залишили їх напризволяще. Місцева влада розібрала і перевезла ці будинки в село Борщівка. В 1943 році з них було складено нове приміщення школи ( зараз воно не існує ). В Малій Любаші навчальний заклад був відсутній, тому всі діти ходили на навчання в Борщівку. У 1953 році розпочалося будівництво ще одного корпусу, який зберігся до наших днів і де зараз навчаються учні молодших класів. В 1983 році розпочалося будівництво нового корпусу. Посприяла будівництву директор Висоцька Валентина Іванівна. Закінчили будівництво приміщення в 1985 році. В цьому ж році розпочалося навчання. В 2011-2012 роках були проведені роботи щодо заміни даху, вікон, дверей, утеплення та оформлення фасаду школи. В різні роки директорами шкіл були : Наглюк Олександр Фотійович. Близнюк Лука Федорович. Висоцький Борис Макарович. Кипищук Василь Петрович. Горбатюк Андрій Михайлович. Висоцька Валентина Іванівна. Висоцький Олександр Борисович. Савчук Наталія Іванівна. Фесюк Олена Василівна Чечотенко Олена Миколаївна На сьогоднішній день директором школи є Ковальчук Наталія Вікторівна. Навчання проходить у двох приміщеннях. В школі навчається 104 учні. Навчальний процес здійснюється у 2 зміни. Основну проблему, над якою працює навчальний заклад, можна визначити словами талановитого українського педагога В. О. Сухомлинського:“Від нас, від нашого вміння, від нашої майстерності, від нашого мистецтва та мудрості залежить життя, здоров’я, розум, характер, воля, інтелектуальне обличчя, місце та роль у житті, щастя підростаючого покоління”. Кількість класів – 9, навчальних кабінетів – 6. До послуг учнів: - стадіон; - зелений клас; - комп’ютерний клас; - бібліотека; - виховний центр “ Берегиня “; - майстерня; - дитячий ігровий майданчик. У 2013 році школа відзначила 50-у річницю свого ювілею. З цієї нагоди відбулося свято, в якому взяли участь учителі, учні та випускники багатьох поколінь. Багато випускників школи одержали вищу освіту, стали кваліфікованими спеціалістами. Незгасаючим став вогонь учительських сердець, коли слідами своїх наставників пішло багато їх вихованців. Серед них є філологи, історики, географи, вчителі початкових класів, математики, біології. Не міліють криниці духовності нашої школи і сьогодні. Традиційними стали такі свята: Свято першого дзвоника, Свято квітів, Свято села, Андріївські вечорниці, святого Миколая, Новорічні ранки та бали, музична композиція до дня святого Валентина, Свято зустрічі птахів, Лицарські турніри, Міс школи, Міс-Дюймовочка, свято Букварика, свята, брейн-ринги до Дня рідної мови, Шевченківські дні, виховні заходи до дня Матері, Козацькі забави, зустріч випускників, випускні вечори, Свято останнього дзвоника, зустрічі з видатними людьми.